Правовідносини у сфері застосування РРО та/або ПРРО регулюються Податковим кодексом України, Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Чинна редакція Закону № 265 визначає правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім ПКУ, не допускається.
Відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 ПКУ) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно п. 65.9 ст. 65 ПКУ, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Слід наголосити, як зазначалося вище, дія Закону № 265 поширюється тільки на суб’єктів господарювання. Відповідно ті, хто не належать до суб’єктів господарювання (самозайняті особи, що провадять незалежну професійну діяльність), застосовувати РРО та/або ПРРО не зобов’язані.
В свою чергу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, визначено ст. 178 ПКУ. При цьому, нормою даної статті теж не передбачено обов’язкового застосування РРО та/або ПРРО при здійсненні готівкових та/або безготівкових розрахунків такими платниками податків.
Водночас, якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність, то вона зобов’язана застосовувати РРО та/або ПРРО на загальних засадах.
Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у м. Києві