Належне виконання судового рішення є ключовим елементом реалізації принципу верховенства права та гарантією ефективного захисту прав і свобод особи. Натомість невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, порушує цей принцип.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виникнення обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторони або виконавець (за заявою сторін), а також державний виконавець з власної ініціативи у випадках, передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду першої інстанції із заявою про встановлення або зміну способу і порядку його виконання.
Поняття способу та порядку виконання:
-
Спосіб виконання — механізм реалізації рішення, що забезпечує відновлення порушеного права.
-
Порядок виконання — визначена законом послідовність виконавчих дій та обов’язки учасників провадження.
Зміна способу або порядку виконання не означає перегляд судового рішення по суті. Її мета — вжиття додаткових заходів для забезпечення фактичного виконання рішення у передбачений спосіб.
Оскільки законодавство не містить вичерпного переліку підстав для такої зміни, в судовій практиці заявнику необхідно обґрунтувати наявність конкретних обставин, що суттєво ускладнюють або роблять виконання рішення неможливим у визначений строк.
Таким чином, у разі виникнення відповідних обставин, стягувач або виконавець має право звернутися до суду з відповідною заявою, додавши докази, що підтверджують необхідність зміни способу або порядку виконання.
Згідно інформації, наданої Мін’юстом