Засвідчення вірності перекладу підтверджує, що переклад відповідає оригіналу документа. Цю нотаріальну дію можуть вчиняти як державні, так і приватні нотаріуси відповідно до глави 8 Порядку, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5.
Хто може перекладати:
-
Нотаріус, якщо володіє обома мовами (оригіналу та перекладу).
-
Перекладач, якщо нотаріус не володіє відповідними мовами. У такому разі нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача, який подає документ, що підтверджує його особу та кваліфікацію.
Технічні вимоги:
-
Якщо переклад здійснюється під час вчинення іншої нотаріальної дії (наприклад, посвідчення правочину), текст оригіналу та перекладу розміщуються на одній сторінці: ліворуч — оригінал, праворуч — переклад.
-
Переклад повинен охоплювати весь текст документа й завершуватись підписами.
-
Якщо переклад оформлено окремо, він прошнуровується разом з оригіналом або копією та скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Нотаріальні дії:
У разі засвідчення справжності підпису перекладача одночасно з вірністю перекладу, вчиняються дві окремі нотаріальні дії, кожна з яких реєструється окремо (відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затв. наказом Мін’юсту від 22.12.2010 № 3253/5).
За кордоном:
Особи можуть засвідчити вірність перекладу документа у консульських установах України (ст. 38 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно інформаії, наданої Мін’юстом