Згідно зі статтею 368 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), спільною сумісною власністю є майно:
-
набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до статті 64 Сімейного кодексу України (далі – СКУ), подружжя має право укладати між собою договори щодо майна, яке є як їхньою особистою приватною, так і спільною сумісною власністю.
Майно, набуте одним із подружжя на підставі договору дарування, у порядку спадкування, або за особисті кошти, не є спільною сумісною власністю, а належить особисто тому з подружжя, хто його набув. -
набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено письмовим договором.
Відповідно до СКУ, сім’ю складають особи, які спільно проживають, мають спільний побут і взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю навіть за умов тимчасового окремого проживання з поважних причин.
Окремо, частина 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» також є підставою виникнення права спільної сумісної власності.
-
Володіння та користування майном здійснюється спільно всіма співвласниками, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
-
Розпорядження майном потребує згоди всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
-
Якщо один із співвласників вчинив правочин щодо розпорядження спільним майном, він вважається вчиненим за згодою всіх, якщо відсутні докази протилежного.
-
Згода на правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, має бути надана у письмовій формі та нотаріально посвідчена.
-
Співвласники можуть уповноважити одного з них на вчинення правочинів від імені інших.
Відповідно до статті 237 ЦКУ, представництво – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) діє від імені іншої (представлюваної). Представництво може виникати:
-
на підставі договору;
-
згідно з законом;
-
на підставі акта органу юридичної особи;
-
з інших підстав, передбачених законодавством.
При цьому:
-
Представник має право вчиняти лише ті правочини, які міг би вчинити сам представлюваний.
-
Заборонено вчинення представником правочинів у власних інтересах або в інтересах іншої особи, яку він одночасно представляє, крім випадків комерційного представництва (ст. 238 ЦКУ).
Форма довіреності повинна відповідати формі відповідного правочину (ст. 245 ЦКУ). Наприклад, довіреність на відчуження нерухомості має бути нотаріально посвідчена.
Згідно зі статтею 369 ЦКУ, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників без належних повноважень, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника.
Згідно інформації, наданої Мін’юстом