Відповідно до положень статті 59 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (у редакції зі змінами та доповненнями), у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу. Цей документ містить інформацію про виникнення грошового зобов’язання або податкового боргу, підтверджує право контролюючого органу на застосування податкової застави, зазначає розмір заборгованості та визначає можливі наслідки її непогашення у встановлений строк.
Згідно з абзацом другим пункту 59.1 статті 59 ПКУ, податкова вимога не надсилається (не вручається) у разі, якщо загальна сума податкового боргу не перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Станом на сьогодні цей поріг становить 3 060 гривень. Таким чином, платник податків, чий борг не перевищує вказаної суми, не отримує податкової вимоги і, відповідно, може не знати про наявність зобов’язання перед бюджетом. Проте подальше накопичення боргу та перевищення вказаного порогу дає підстави для застосування заходів примусового стягнення.
Особливо важливо враховувати ці положення фізичним особам, оскільки згідно з чинним законодавством джерелом погашення податкового боргу є їхнє особисте майно, як нерухоме, так і рухоме. Крім того, контролюючі органи можуть ініціювати накладення арешту на банківські рахунки фізичних осіб, у тому числі рахунки, пов’язані з платіжними картками.
За несвоєчасне виконання податкових зобов’язань Податковим кодексом України передбачено фінансову відповідальність, яка може полягати у накладенні штрафних санкцій та нарахуванні пені (відповідно до розділу II ПКУ, зокрема статей 126, 129).
Згідно інформації, наданої ГУ ДПС в Одеській області