Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю без укладення шлюбу між собою або з іншими особами, майно, набуте ними за час спільного проживання, вважається об’єктом спільної сумісної власності. Інакше – якщо не передбачено письмовим договором – до такого майна застосовуються положення глави 8 СК України, яка регулює майнові відносини подружжя.
На практиці, однак, у разі припинення стосунків доведення факту спільного набуття майна може бути ускладненим. Якщо сторони не досягли згоди щодо поділу спільного майна, це питання вирішується у судовому порядку. Зокрема, шляхом подання позову про визнання факту проживання однією сім’єю, встановлення режиму спільної власності та поділ відповідного майна.
Щоб уникнути подібних спорів і врегулювати майнові відносини заздалегідь, сторони можуть укласти договір про спільне проживання. Такий договір дозволяє чітко визначити правовий режим майна та інші важливі аспекти спільного життя без укладення офіційного шлюбу.
Увага: укладення договору можливе лише за умови, що обидві сторони не перебувають в офіційному шлюбі.
Договір може містити такі положення:
-
дату початку спільного проживання;
-
умови щодо майна, набутого під час спільного проживання;
-
порядок користування майном – як спільним, так і особистим;
-
умови поділу майна у разі припинення стосунків.
Сторони можуть включити до договору будь-які умови, що не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Водночас, договір не може регулювати особисті немайнові відносини між сторонами або з дітьми.
Форма договору – письмова.
Нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, проте має низку переваг. Нотаріус:
-
допоможе скласти договір та роз’яснить його правові наслідки;
-
перевірить цивільну дієздатність сторін;
-
переконається у добровільності укладення договору;
-
підтвердить відповідність договору вимогам законодавства та намірам сторін.
Укладення договору про спільне проживання – це дієвий інструмент правового захисту, який дозволяє уникнути майнових конфліктів, забезпечити прозорість у фінансових питаннях та надати стосункам стабільну правову основу.
Згідно інформації, наданої Мін’юстом