Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), державний або приватний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, визначених виконавчим документом і положеннями Закону.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника передбачає його арешт, вилучення (зокрема списання коштів з рахунків) та примусову реалізацію (у тому числі пред’явлення електронних грошей до погашення з подальшим зарахуванням коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця).
Відповідно до частини другої статті 56 Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) або постанови про опис і арешт майна (коштів).
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону передбачено, що виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, які знаходяться, зокрема, у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, органах казначейського обслуговування, окрім коштів, що перебувають:
-
на єдиному рахунку, відкритому відповідно до статті 351 Податкового кодексу України;
-
на рахунках платників податку на додану вартість у системі електронного адміністрування;
-
на електронних рахунках платників акцизного податку;
-
на рахунках зі спеціальним режимом;
-
на інших рахунках, на які згідно із законом звернення стягнення заборонено.
У постанові про арешт коштів, що обліковуються на рахунках у банках, обов’язково зазначається виключення – арешт не застосовується до коштів, стягнення на які заборонене законом.
Підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника визначено у статті 59 Закону. Так, згідно з частиною другою цієї статті, виконавець зобов’язаний зняти арешт не пізніше наступного робочого дня з дати надходження від банку документів, що підтверджують відсутність правових підстав для звернення стягнення. Також арешт може бути знято відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону. Частина п’ята статті 59 передбачає можливість зняття арешту за рішенням суду.
Звертаємо увагу: Закон не містить норм, що забороняють звернення стягнення на кошти, які належать військовослужбовцям.
Зміни в умовах звернення стягнення у період дії воєнного стану
Законом України від 11.04.2023 № 3048-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Відповідно до нової редакції, на період дії воєнного стану фізичні особи-боржники, на рахунки яких накладено арешт, мають право здійснювати витрати з поточного рахунку в межах:
-
не більше двох розмірів мінімальної заробітної плати на місяць, установленої законом про Державний бюджет на 1 січня відповідного року;
-
сплачувати податки, збори без урахування арешту, якщо такий рахунок визначено для видаткових операцій відповідно до встановленої процедури.
Для реалізації цього права фізична особа-боржник має звернутися із відповідною заявою до виконавця (державного або приватного), який наклав арешт. Заяву можна подати у паперовій формі (особисто або поштою) або в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Заява повинна містити:
-
номер поточного рахунку;
-
найменування банку, в якому відкрито цей рахунок.
Боржник несе відповідальність за достовірність інформації.
Протягом двох робочих днів з моменту отримання заяви виконавець видає постанову про визначення поточного рахунку для видаткових операцій, після чого:
-
надсилає її до обслуговуючого банку;
-
перевіряє наявність інших виконавчих проваджень щодо боржника;
-
надсилає постанову до інших виконавців (у разі наявності кількох виконавчих проваджень).
Таким чином, рахунок, зазначений у постанові, вважається визначеним для видаткових операцій у межах усіх чинних виконавчих проваджень стосовно боржника.
Згідн інформації, наданої Мін’юстом