Сезонними вважаються працівники, які виконують роботи, що за природно-кліматичних умов можливі лише впродовж певного періоду, не більше шести місяців (ч. 1 ст. 23 КЗпП України). Види сезонних галузей визначено Списком, затвердженим постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 (наприклад, сільське господарство, лісова промисловість, санаторно-курортна сфера).
При укладенні трудового договору працівника обов’язково повідомляють про сезонний характер роботи, що фіксується у наказі про прийняття на роботу. Випробувальний термін у таких випадках не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП України).
Трудові договори та тривалість роботи
Сезонні працівники працюють на підставі строкових трудових договорів:
-
до 6 місяців — для сезонних робіт;
-
до 4 місяців — для заміщення відсутнього працівника;
-
до 2 місяців — для тимчасових робіт.
Підприємства можуть самостійно деталізувати сезонні посади, тривалість та періоди сезонних робіт у колективному договорі або локальних нормативних актах.
Оплата праці
Сезонні працівники мають право на оплату праці на загальних підставах: застосовуються ті самі тарифні сітки, надбавки, доплати та гарантії, що й для постійного персоналу (ст. 2¹ КЗпП України). Оплата має бути не нижчою за мінімальну заробітну плату.
Відпустки
Сезонні працівники мають право на щорічну відпустку, тривалість якої визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ст. 9 Закону України «Про відпустки»).
Звільнення
Після завершення сезону трудовий договір припиняється без подання заяви працівником чи попереднього повідомлення. Згода профспілки при звільненні з цієї підстави не потрібна (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Дії при невиплаті заробітної плати
У разі затримки виплат працівник має право:
-
Звернутися письмово до роботодавця з вимогою погасити заборгованість і компенсувати затримку;
-
Подати заяву до Державної служби України з питань праці;
-
Повідомити прокуратуру або поліцію;
-
Подати позов до суду про стягнення невиплаченої заробітної плати (ст. 233 КЗпП України).
Згідно інформації, наданої БПД