Основними нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав), є, зокрема, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про реєстрацію прав) та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (зі змінами).
Важливо враховувати, що однією з загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) виключно на підставах та в порядку, визначених Законом про реєстрацію прав.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону про реєстрацію прав державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості.
Положенням частини першої статті 31-1 Закону про реєстрацію прав передбачено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), без подання відповідної заяви заявником.
Водночас абзацом першим підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», який набрав чинності 02.11.2016, встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та ЄДРСР, передбаченої Законом про реєстрацію прав, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов’язково використовує відомості ЄДРСР за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.
У разі відсутності рішення суду в ЄДРСР державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду.
Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Абзац перший пункту 67 Порядку передбачає, що для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону про реєстрацію прав та Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника на таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав.
Слід враховувати, що під час державної реєстрації державний реєстратор:
- встановлює: відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями,
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та
- приймає відповідні рішення.
Однією з перешкод для державної реєстрації прав на підставі рішення суду, наприклад, про витребування майна з чужого незаконного володіння, є наявність суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими правами, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону про реєстрацію прав є підставою для відмови у державній реєстрації прав.
Згідно інформації, наданої Офісом протидії рейдерству