Земельна ділянка може належати не тільки одному, а й кільком особам одночасно на праві спільної спільної (у тому випадку, коли частки співвласників не визначено) або спільної часткової власності (коли частки кожного із співвласників є певними).
Суб’єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, у тому числі держава та територіальні громади.
Загальна спільна власність – це власність двох чи більше осіб без визначення часток учасників спільної власності. У ст. 89 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків виникнення права спільної власності на земельну ділянку. Так, у спільній сумісній власності знаходяться земельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників житлового будинку;
г) співвласників багатоквартирного будинку.
У спільній власності учасники не мають заздалегідь визначених часток. Право кожного із співвласників однаково поширюється на все спільне майно. Володіння, використання та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором чи законом. Співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, рівних, якщо інше не буде передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України, спільна пайова власність на земельну ділянку – це спільна власність з обов’язковим визначенням частки кожного з учасників спільної власності.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає у таких випадках:
а) при добровільному об’єднанні власниками земельних ділянок, що їм належать;
б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
в) після прийняття спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
г) за рішенням суду.
Володіння, використання та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається у письмовій формі та засвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право:
а) вимагати виділення належної йому частини зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації;
б) на отримання у його володіння, користування частини загальної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки;
в) на доходи від використання загальної земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки;
г) переважне право купівлі частки відповідно до закону під час продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.
Водночас на учасника спільної часткової власності на земельну ділянку покладено низку обов’язків:
– учасник спільної часткової власності повинен брати участь у сплаті податків, зборів та платежів, у витратах на утримання та зберігання спільної земельної ділянки,
– учасник спільної часткової власності несе відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільною земельною ділянкою.
Відповідно до консультацій, наданих Снятинським бюро правової допомоги