Відповідно до ст. 29 Закону № 3817 оптова та роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктами господарювання за наявності відповідних ліцензій.

При цьому оптова або роздрібна торгівля пальним у споживчій тарі до 5 літрів включно може здійснюватися без отримання ліцензій на оптову/роздрібну торгівлю та на зберігання пального.

Згідно зі ст. 30 Закону № 3817 операції з ввезення та вивезення пального (крім пального у тарі до 5 літрів) дозволені лише за наявності однієї з таких ліцензій:

• на право виробництва пального;

• на право зберігання пального (у т.ч. для власного споживання/переробки);

• на право оптової торгівлі пальним (з місцями або без місць торгівлі);

• на право роздрібної торгівлі пальним.

Поміщення пального (крім пального у тарі до 5 літрів) у митні режими імпорту, реімпорту, експорту, переробки здійснюється шляхом декларування відповідно до Митного кодексу України та за наявності чинної ліцензії, передбаченої ч. 1 ст. 30 Закону № 3817.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову/роздрібну торгівлю, імпорт або експорт пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, не зобов’язані отримувати ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю пальним або на зберігання пального.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС в Кіровоградській області

Реорганізація може враховуватися при формуванні плану-графіка планових перевірок, але не як окрема підстава, а з урахуванням ступеня податкових ризиків. До плану включаються платники з високим, середнім або незначним рівнем ризику, в основному до плану перевірок вносять платників саме з високим рівнем податкових ризиків.

У разі перетворення податковий номер не змінюється, а всі відомості контролюючий орган отримує з ЄДР, тому додатково повідомляти ДПС не потрібно, якщо реєстраційні дії вже внесено до реєстру.

Підприємство після завершення процедури перетворення вважається новоствореним платником податку на прибуток і звітує за період (рік) від дати перетворення до кінця року. Воно має право врахувати від’ємне значення об’єкта оподаткування підприємства, що припиняється, відповідно до ПКУ.

Щодо ПДВ: перетворення потребує перереєстрації платника ПДВ шляхом подання заяви за формою № 1-ПДВ з відміткою «Перереєстрація» протягом 10 робочих днів після завершення реорганізації. При цьому дата реєстрації та індивідуальний номер платника ПДВ не змінюються. Неподання заяви у строк є підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ за рішенням контролюючого органу (ст. 184 ПКУ).

Операція перетворення не є об’єктом оподаткування ПДВ. Від’ємне значення ПДВ може бути перенесене до податкового кредиту правонаступника за його заявою після документальної перевірки. Питання віднесення правонаступника до категорії “ризикових” платників ПДВ вирішується комісією регіонального рівня на загальних підставах за критеріями ризиковості та податковою інформацією.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Кіровоградській області

Законодавство України формально дозволяє спадкування криптовалюти. Відповідно до ст. 1218 ЦК України та Закону «Про віртуальні активи», криптовалюта визнається майном і входить до складу спадщини. Проте практичного механізму передачі доступу наразі не існує, що створює проблему для нотаріусів, яким треба забезпечити реалізацію прав спадкоємців з урахуванням вимог криптографічної безпеки.

Заповіт на криптовалюту можливий, але потребує технічних рішень. У документі бажано зазначити наявність цифрових активів та порядок доступу до приватних ключів — наприклад, місце зберігання холодного гаманця, банківської скриньки або зашифрованого файлу. При цьому нотаріус має засвідчити волю спадкодавця та гарантувати конфіденційність чутливої інформації.

Міжнародна практика вже застосовує «цифрові заповіти» з детальними інструкціями для передачі віртуального майна. Це демонструє, що чітке врегулювання можливе, якщо поєднати юридичну точність і технологічну безпеку.

Для України, яка впроваджує електронний нотаріат, відкривається можливість створити прозорий і надійний механізм спадкування цифрових активів. Криптовалюта ставить перед нотаріатом нові завдання, вимагаючи одночасно високої правової компетентності та розуміння цифрових технологій.

Згідно інформації, наданої ПМУМЮ в м. Одеса

Договір може укладатися як окремим електронним документом, так і шляхом електронного листування чи підтвердження замовлення на сайті.

Електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду правочину. Також він може визначати:

• порядок укладення та обміну електронними повідомленнями;

• використання електронних підписів;

• порядок внесення змін;

• технічні засоби ідентифікації сторін;

• правила зберігання електронних документів;

• порядок доступу до пов’язаних електронних документів;

• виправлення помилково здійсненого акцепту;

• умови отримання паперових копій.

Вимоги до змісту електронного договору такі ж суворі, як і до звичайного письмового.

Підписання забезпечує ідентифікацію сторін та підтвердження їхньої волі.

Законом «Про електронну комерцію» передбачені такі способи підписання:

• кваліфікований електронний підпис (КЕП);

• електронний підпис одноразовим ідентифікатором;

• аналог власноручного підпису (факсиміле) — за письмовою згодою сторін.

КЕП має юридичну силу власноручного підпису та презумпцію його автентичності (Закон «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Оферта може бути розміщена на сайті або надіслана електронною поштою.
Акцепт — через заповнення форми, відповідь електронним листом або вчинення зазначених у системі дій.

Договір вважається укладеним з моменту отримання акцепту.
Продавець має надіслати підтвердження — електронний документ, квитанцію, чек тощо.

Електронні договори визнаються судами та можуть подаватися як докази (ст. 100 ЦПК України).
Електронні докази: електронні документи, повідомлення, файли, веб-сторінки, записи тощо.

Вони подаються:

• в оригіналі;

• або в електронній копії, підписаній КЕП.

Паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом без належного засвідчення.

Аналогічні правила містяться у КАС України.

Електронні договори — сучасний, зручний і юридично надійний інструмент. Вони прирівнюються до письмової форми, визнаються судами та забезпечують належний захист прав сторін.

Потрібно уважно перевіряти зміст електронного договору, використовувати надійні засоби ідентифікації та зберігати підтвердження укладення правочину. Найбільш захищеним способом підписання є КЕП.

Згідно інформації, наданої Урядовим порталом

Платник податків зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити контролюючий орган за місцем обліку про ліквідацію або реорганізацію (крім випадків, коли таке повідомлення подає орган державної реєстрації).

Підставою для початку процедур зняття з обліку є дата отримання контролюючим органом першого з таких документів (відомостей):

• відомостей з ЄДР про рішення засновників щодо припинення юридичної особи;

• відомостей з ЄДР про припинення відокремленого підрозділу;

• відомостей з ЄДР про рішення іноземної юридичної особи щодо припинення її відокремленого підрозділу в Україні.

Під час податкового контролю, пов’язаного з ліквідацією чи реорганізацією, контролюючі органи планують заходи таким чином, щоб особа, відповідальна за погашення податкових зобов’язань, отримала всі вимоги не пізніше строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог.

Документальна позапланова перевірка проводиться, зокрема, у разі:

• початку процедури реорганізації юридичної особи (крім перетворення);

• припинення юридичної особи чи діяльності ФОП;

• закриття постійного представництва або відокремленого підрозділу, у тому числі іноземної компанії;

• відкриття провадження у справі про банкрутство;

• подання заяви про зняття з обліку.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки оформлюється наказом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи).

Відтак, контролюючий орган має право призначити та провести документальну перевірку юридичної особи чи відокремленого підрозділу за наявності підстав та з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Вінницькій області

До запиту обов’язково додаються засвідчені адвокатом копії:
• свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
• ордера або доручення на надання безоплатної правничої допомоги.
Вимагати додаткові документи заборонено.

Адвокатський запит не може стосуватися консультацій чи роз’яснення законодавства.
Інформація з кримінального провадження надається лише в порядку КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
• відповідь має бути надана протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту;
• не надається інформація з обмеженим доступом та документи, що її містять.

Якщо обсяг інформації значний або потребує тривалого пошуку, строк може бути продовжено до 20 робочих днів, за умови письмового повідомлення адвоката протягом перших 5 днів із зазначенням причин продовження.

Якщо надання відповіді потребує виготовлення копій більш ніж на 10 сторінок, адвокат відшкодовує фактичні витрати на копіювання у межах граничних норм, встановлених КМУ на виконання Закону «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відмова у наданні інформації, несвоєчасне чи неповне надання, або надання недостовірної інформації тягнуть відповідальність, встановлену законом (крім випадків відмови щодо інформації з обмеженим доступом).

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС в Запорізькій області

Закон передбачає три роки перехідного періоду, протягом яких:

• державні підприємства підлягають перетворенню в акціонерні товариства або ТОВ;

• у разі неприйняття рішень про перетворення – майно передається Фонду держмайна для подальшої приватизації чи ліквідації;

• реформується система речових прав (право господарського відання та оперативного управління замінюється правом власності або узуфруктом державного майна).

З дня введення Закону заборонено створення юросіб у формах: державних, комунальних, приватних, дочірніх підприємств, підприємств об’єднань громадян, іноземних підприємств тощо. Через три роки буде заборонено вносити зміни до ЄДР щодо таких суб’єктів, окрім випадків перетворення, ліквідації, зміни керівництва, передання майна ФДМУ чи відкриття справи про банкрутство.

Більшість положень ГК втратили актуальність, оскільки дублюють норми Цивільного кодексу України або спеціальних законів. Основні напрями регулювання:

• підприємництво, товариства, непідприємницькі об’єднання – врегульовані ЦК, Законом № 4196 та законами «Про АТ», «Про ТОВ і ТДВ»;

• конкуренція та антимонопольне право – законами «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

• майнові права – ЦК та Закон № 4196;

• зобов’язання, договори, санкції – книга п’ята ЦК;

• банкрутство – Кодекс з процедур банкрутства;

• галузеве регулювання (транспорт, енергетика, будівництво, фінансова діяльність, ЗЕД, інвестиції тощо) – відповідними спеціальними законами.

Таким чином, Закон № 4196 забезпечує «м’який старт» реформи, інтегрує актуальні положення ГК у ЦК та спеціальне законодавство, а підприємства у перехідний період діють на підставі ЦК, Закону № 4196 та профільних законів.

Згідно інформації, наданої Мін’юстом

Обставини справи:

• У 2013 році в межах примусового стягнення кредитної заборгованості на майно боржниці було накладено арешт.

• Через знищення матеріалів провадження заявниця звернулася до ДВС з вимогою зняти арешт, однак отримала відмову.

• Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні скарги.

Висновки ВП ВС:

• Закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу — це різні юридичні процедури з різними правовими наслідками.

• Зняття арешту з майна боржника обов’язкове лише у двох випадках:

  1. Закінчення виконавчого провадження.

  2. Повернення виконавчого документа до суду або органу, який його видав.

• Закон не зобов’язує виконавця знімати арешт у разі повернення документа стягувачу, оскільки він може повторно звернутися до виконавчої служби в межах строків.

• Водночас ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна з 5 жовтня 2016 року) передбачає окремі винятки, коли арешт підлягає зняттю разом із поверненням документа стягувачу.

Указівки суду:
Під час нового розгляду справи суд першої інстанції має:

• Встановити точну підставу завершення виконавчого провадження.

• Визначити, чи зобов’язаний виконавець зняти арешт з урахуванням конкретних обставин справи.

• Прийняти обґрунтоване рішення про задоволення або відмову в задоволенні скарги.

Згідно інформації, наданої Верховним Судом

Обставини справи:

• ТОВ звернулося до суду з вимогою повернути сплачені кошти за договором оренди, визнаним нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення.

• ФОП, який отримав кошти, не заперечував фактичного користування майном з боку ТОВ.

• Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, визнавши, що кошти сплачені без належної правової підстави.

Висновки КГС ВС:

• Користування орендованим майном є «безповоротним» явищем, а тому повернути сторони у попередній стан неможливо.

• Відповідач фактично отримав плату як компенсацію за користування, а орендар — користування майном, тому відсутня підстава для повернення коштів.

• Договір є недійсним з моменту укладення, а зобов’язання припиняються на майбутнє (відповідно до ст. 236 ЦК України).

• Платежі не є безпідставним збагаченням відповідача, натомість сам позивач безпідставно збагатився, користуючись чужим майном.

• Реституція у такому випадку не застосовується, оскільки закон не передбачає односторонньої реституції.

• Власник нерухомості може захищати свої права негаторним позовом протягом усього часу порушення, адже позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Згідно інформації, наданої Верховним Судом

• Самостійно задеклароване платником податку — з моменту подання декларації.

• Нараховане податковою — через 10 робочих днів після вручення податкового повідомлення-рішення (ППР), якщо не подано скаргу.

Узгоджені зобов’язання автоматично відображаються в обліковій картці платника. У разі розбіжностей — можлива звірка даних зі звітів або оскарження рішення.

Оскарження нарахованих сум:

Адміністративне (скарга до ДПС):

• Подати скаргу можна протягом 10 робочих днів після отримання ППР.

• Поки триває розгляд — зобов’язання вважається не узгодженим.

• Якщо ППР залишається без змін — зобов’язання стає узгодженим з моменту отримання рішення ДПС.

Судове:

• Позов залишає зобов’язання неузгодженим до набрання чинності судовим рішенням.

• Обов’язково потрібна ухвала про відкриття провадження (ст. 171 КАС України), інакше сума зобов’язання не буде виведена з обліку.

Важливо: повідомлення платника про позов не є підтвердженням судового розгляду.

Наслідки:

• Якщо суд скасовує ППР — податок не сплачується.

• Якщо підтверджує — зобов’язання стає узгодженим після набуття чинності рішенням.

Чому це важливо:

• Узгоджене зобов’язання підлягає сплаті. У разі несплати — додатково сплачуються нараховані штрафи та пеня.

• Неузгоджене зобов’язання не підлягає примусовому стягненню.

Що робить податкова для стягнення:

• Надсилає податкову вимогу із зазначенням суми та строку для добровільної сплати (ст. 59 ПКУ).

• У разі оскарження ППР і виведення суми зобов’язання з інтегрованої картки — вимога автоматично відкликається.

Для додаткових консультацій звертайтеся до податкової за місцем обліку або через Електронний кабінет платника.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Полтавській області